Третья хроника царств

Глава 9

1 Когда Сулейман закончил строить храм Вечного, царский дворец и всё, что желал построить,

2 Вечный явился ему во второй раз, как являлся ему в Гаваоне.

3 Вечный сказал ему: – Я услышал молитву и мольбу, которую ты вознёс Мне. Я освятил Себе храм, который ты построил, чтобы Мне поклонялись там вовеки. Мои глаза и сердце будут там всегда.

4 А ты, если будешь ходить предо Мной в непорочности сердца и в правоте, как ходил твой отец Давуд, исполнять всё, что Я повелю, и соблюдать Мои установления и законы,

5 то Я упрочу твой царский престол над Исраилом навеки, как Я обещал Давуду, твоему отцу, когда сказал: «Ты не лишишься преемника на престоле Исраила».

6 Но если вы или ваши сыновья отвернётесь от Меня, не будете соблюдать повеления и установления, которые Я дал вам, и пойдёте служить другим богам и поклоняться им,

7 то Я искореню Исраил из земли, которую Я дал ему, и отвергну этот храм, который освятил для поклонения Мне. Исраил станет у всех народов притчей и посмешищем.

8 И хотя этот храм сейчас превознесён, всякий, кто пройдёт мимо, поразится и будет насмехаться, говоря: «Почему Вечный сделал такое с этой страной и с этим храмом?»

9 А ему ответят: «Потому что они оставили Вечного, своего Бога, Который вывел их предков из Египта, приняли других богов, поклонялись и служили им – вот за что Вечный навёл на них все эти беды».

10 По истечении двадцати лет, в которые Сулейман строил два этих здания – храм Вечного и царский дворец,

11 он отдал двадцать городов Галилеи царю Тира Хираму, потому что Хирам поставлял ему столько кедрового и кипарисового дерева и золота, сколько тот хотел.

12 Но когда Хирам прибыл из Тира, чтобы осмотреть города, которые дал ему Сулейман, он остался недоволен.

13 – Что же это за города ты мне дал, брат мой? – спросил он. И он назвал их землёю Кавул («негодная земля») – название, что осталось за ними до сегодняшнего дня.

14 (Хирам же послал царю четыре тысячи триста двадцать килограммов золота.)

15 Вот сведения о подневольных людях, чей труд царь Сулейман использовал для строительства храма Вечного, своего дворца, Милло, . иерусалимской стены, а также для городов Хацора, Мегиддо и Гезера.

16 (Фараон, царь Египта, напал на Гезер и захватил его. Он предал его огню, перебил всех хананеев в нём и отдал его в приданое своей дочери, жене Сулеймана.)

17 И Сулейман отстроил Гезер, построил Нижний Бет-Хорон,

18 Баалат и Тадмор в пустыне, в своей земле,

19 а также все города для хранения запасов и города для своих колесниц и коней. . Он построил всё, что ему хотелось построить в Иерусалиме, на Ливане и во всех землях, которыми он правил.

20 Оставшихся в стране неисраильтян – потомков аморреев, хеттов, перизеев, иевусеев и хивеев, – которых исраильтяне не смогли полностью уничтожить, Сулейман использовал как рабскую силу, как это есть и до сегодняшнего дня.

21

22 Но исраильтян Сулейман не обращал в рабов, они были его воинами, приближёнными, сановниками, военачальниками и начальниками его колесниц и колесничих.

23 Ещё они были главными начальниками его строительных работ – пятьсот пятьдесят начальников, которые распоряжались рабочими.

24 После того как дочь фараона перебралась из Города Давуда во дворец, который построил для неё Сулейман, он построил Милло.

25 Три раза в год Сулейман возносил всесожжения и жертвы примирения на жертвеннике, что построил для Вечного, возжигая благовония перед Вечным. Итак, он завершил строительство храма.

26 Ещё царь Сулейман строил корабли в Эцион-Гевере, что рядом с Елатом в земле Эдома, на побережье Тростникового моря. .

27 А Хирам послал с кораблями своих слуг – моряков, знавших море, вместе с людьми Сулеймана.

28 Они отплыли в Офир и привезли оттуда пятнадцать тысяч сто двадцать килограммов золота, которое и доставили царю Сулейману.

1-а царiв

Розділ 9

1 І сталося, як Соломо́н покінчи́в будувати храм Господній та дім царський, та все, що було бажа́нням Соломона, що пра́гнув він зробити,

2 то Госпо́дь явився Соломонові другий раз, як явився йому в Ґів'оні.

3 І сказав Господь до нього: „Вислухав Я моли́тви твої та блага́ння твої, якими благав ти перед лицем Моїм, — Я освятив той храм, що ти збудував, щоб покласти Ім'я́ Моє там аж навіки. І бу́дуть там Мої очі та серце Моє по всі дні.

4 А ти, якщо будеш ходити перед лицем Моїм, як ходив був батько твій Давид, у чистості серця та в правоті, щоб зроби́ти все, що наказав Я тобі, якщо бу́деш дотримуватися уставів Моїх та постанов Моїх,

5 то трона царства твого над Ізраїлем Я поста́влю навіки, як Я говорив був батькові твоєму Давидові, кажучи: Не бу́де перево́ду ніко́му з нащадків твоїх на Ізраїлевім тро́ні.

6 Якщо ж справді відве́рнетеся ви та ваші сини́ від Мене, і не бу́дете дотри́мувати за́повідей Моїх та уставів Моїх, що Я дав вам, і пі́дете, і будете служити іншим богам, і будете вклонятися їм,

7 то Я ви́нищу Ізраїля з поверхні землі, яку дав їм, а цей храм, що Я освятив для Йме́ння Свого, відкину від лиця Свого. І стане Ізраїль за припові́стку та за посміхо́вище серед усіх народів!

8 І храм цей найвищий, — кожен, хто прохо́дитиме біля нього, скам'яні́є та свисне від здивування. І скажуть: За що Господь зробив так цьому Кра́єві та храмові цьому?..

9 І відкажуть: За те, що вони покинули Господа, Бога свого, Який вивів їхніх батьків з єгипетського кра́ю, і держа́лися міцно інших богів, і вклонялися їм, і служили їм, — тому Господь навів на них усе оце лихо!“

10 I сталося по двадцяти роках, коли Соломон збудував ті два доми, храм Господній та дім царськи́й,

11 а Хіра́м, цар ти́рський, достача́в Соломонові ке́дрові дере́ва й дере́ва кипари́сові, та золото на кожне бажа́ння його, тоді цар Соломон дав Хірамові двадцять міст у кра́ї Ґаліл.

12 І вийшов Хірам із Тиру, щоб побачити ті міста, які дав йому Соломон, — і не вподо́бались йому вони.

13 І він сказав: „Що́ це за міста́, які ти дав мені, мій брате?“ І він назвав ім'я їм: Край Кавулу,і так вони звуться аж до цього дня.

14 І послав Хірам цареві сто й двадцять тала́нтів золота.

15 А оце нака́з тих поборів, які брав цар Соломон на збудува́ння храму Господнього та дому свого, і Мілло, і муру єрусалимського, і Хацору, і Меґіддо, і Ґезеру.

16 Фарао́н, єгипетський цар, прийшов і здобув Ґе́зер, та й спалив його огнем, а ханаане́янина, що сидів у місті, убив, і віддав його як ві́но для своєї дочки́, Соломонової жінки.

17 І вибудував Соломон Ґезера, і Бет-Горона До́лішнього,

18 і Баалата, і Тамара в пустині того кра́ю,

19 і всі міста на запа́си, що були Соломонові, і міста на колесни́ці, і міста на верхівців, і інші бажа́ння Соломонові, що бажав збудувати в Єрусалимі та на Ливані, та в усьому Кра́ї панува́ння його́.

20 Увесь народ, що позоста́вся з аморе́ян, хітте́ян та періззе́ян, хівве́ян та євусе́ян, що вони не з Ізраїлевих синів,

21 їхні сини́, що були позоста́влені по них у Кра́ю, яких Ізра́їлеві сини не могли ви́губити, — то взяв їх Соломон за поборо́вих працівникі́в, і так є аж до цього дня.

22 А з Ізраїлевих синів Соломон не дав раба, бо вони — вояки́, і його раби, і провідники́ його́, і старші́ над трьома́, і провідники над його колесни́цями та його верхівці́.

23 Оце приста́влені провідники́, що були над Соломоновою роботою, п'ятдесят і п'ять сотень, що правили наро́дом, який робив на праці.

24 Тільки фарао́нова дочка́ вийшла з Давидового Міста до свого дому, якого збудував їй; тоді збудував він Мілло́.

25 І прино́сив Соломон три ра́зи річно цілопа́лення та мирні жертви на же́ртівнику, що збудував Господе́ві, і кадив на тому, що перед Господнім лицем. І ви́кінчив він той дім.

26 І цар Соломон нароби́в кораблі́в в Ецйон-Ґевері, що при Елоті на бе́резі Червоного моря в едо́мському кра́ї.

27 І послав Хіра́м корабля́ми своїх рабів, морякі́в, що знають море, з рабами Соломоновими.

28 І прийшли вони до Офіру, і взяли́ звідти чотири сотні й двадцять тала́нтів золота, та й приве́зли до царя Соломона.

Третья хроника царств

Глава 9

1-а царiв

Розділ 9

1 Когда Сулейман закончил строить храм Вечного, царский дворец и всё, что желал построить,

1 І сталося, як Соломо́н покінчи́в будувати храм Господній та дім царський, та все, що було бажа́нням Соломона, що пра́гнув він зробити,

2 Вечный явился ему во второй раз, как являлся ему в Гаваоне.

2 то Госпо́дь явився Соломонові другий раз, як явився йому в Ґів'оні.

3 Вечный сказал ему: – Я услышал молитву и мольбу, которую ты вознёс Мне. Я освятил Себе храм, который ты построил, чтобы Мне поклонялись там вовеки. Мои глаза и сердце будут там всегда.

3 І сказав Господь до нього: „Вислухав Я моли́тви твої та блага́ння твої, якими благав ти перед лицем Моїм, — Я освятив той храм, що ти збудував, щоб покласти Ім'я́ Моє там аж навіки. І бу́дуть там Мої очі та серце Моє по всі дні.

4 А ты, если будешь ходить предо Мной в непорочности сердца и в правоте, как ходил твой отец Давуд, исполнять всё, что Я повелю, и соблюдать Мои установления и законы,

4 А ти, якщо будеш ходити перед лицем Моїм, як ходив був батько твій Давид, у чистості серця та в правоті, щоб зроби́ти все, що наказав Я тобі, якщо бу́деш дотримуватися уставів Моїх та постанов Моїх,

5 то Я упрочу твой царский престол над Исраилом навеки, как Я обещал Давуду, твоему отцу, когда сказал: «Ты не лишишься преемника на престоле Исраила».

5 то трона царства твого над Ізраїлем Я поста́влю навіки, як Я говорив був батькові твоєму Давидові, кажучи: Не бу́де перево́ду ніко́му з нащадків твоїх на Ізраїлевім тро́ні.

6 Но если вы или ваши сыновья отвернётесь от Меня, не будете соблюдать повеления и установления, которые Я дал вам, и пойдёте служить другим богам и поклоняться им,

6 Якщо ж справді відве́рнетеся ви та ваші сини́ від Мене, і не бу́дете дотри́мувати за́повідей Моїх та уставів Моїх, що Я дав вам, і пі́дете, і будете служити іншим богам, і будете вклонятися їм,

7 то Я искореню Исраил из земли, которую Я дал ему, и отвергну этот храм, который освятил для поклонения Мне. Исраил станет у всех народов притчей и посмешищем.

7 то Я ви́нищу Ізраїля з поверхні землі, яку дав їм, а цей храм, що Я освятив для Йме́ння Свого, відкину від лиця Свого. І стане Ізраїль за припові́стку та за посміхо́вище серед усіх народів!

8 И хотя этот храм сейчас превознесён, всякий, кто пройдёт мимо, поразится и будет насмехаться, говоря: «Почему Вечный сделал такое с этой страной и с этим храмом?»

8 І храм цей найвищий, — кожен, хто прохо́дитиме біля нього, скам'яні́є та свисне від здивування. І скажуть: За що Господь зробив так цьому Кра́єві та храмові цьому?..

9 А ему ответят: «Потому что они оставили Вечного, своего Бога, Который вывел их предков из Египта, приняли других богов, поклонялись и служили им – вот за что Вечный навёл на них все эти беды».

9 І відкажуть: За те, що вони покинули Господа, Бога свого, Який вивів їхніх батьків з єгипетського кра́ю, і держа́лися міцно інших богів, і вклонялися їм, і служили їм, — тому Господь навів на них усе оце лихо!“

10 По истечении двадцати лет, в которые Сулейман строил два этих здания – храм Вечного и царский дворец,

10 I сталося по двадцяти роках, коли Соломон збудував ті два доми, храм Господній та дім царськи́й,

11 он отдал двадцать городов Галилеи царю Тира Хираму, потому что Хирам поставлял ему столько кедрового и кипарисового дерева и золота, сколько тот хотел.

11 а Хіра́м, цар ти́рський, достача́в Соломонові ке́дрові дере́ва й дере́ва кипари́сові, та золото на кожне бажа́ння його, тоді цар Соломон дав Хірамові двадцять міст у кра́ї Ґаліл.

12 Но когда Хирам прибыл из Тира, чтобы осмотреть города, которые дал ему Сулейман, он остался недоволен.

12 І вийшов Хірам із Тиру, щоб побачити ті міста, які дав йому Соломон, — і не вподо́бались йому вони.

13 – Что же это за города ты мне дал, брат мой? – спросил он. И он назвал их землёю Кавул («негодная земля») – название, что осталось за ними до сегодняшнего дня.

13 І він сказав: „Що́ це за міста́, які ти дав мені, мій брате?“ І він назвав ім'я їм: Край Кавулу,і так вони звуться аж до цього дня.

14 (Хирам же послал царю четыре тысячи триста двадцать килограммов золота.)

14 І послав Хірам цареві сто й двадцять тала́нтів золота.

15 Вот сведения о подневольных людях, чей труд царь Сулейман использовал для строительства храма Вечного, своего дворца, Милло, . иерусалимской стены, а также для городов Хацора, Мегиддо и Гезера.

15 А оце нака́з тих поборів, які брав цар Соломон на збудува́ння храму Господнього та дому свого, і Мілло, і муру єрусалимського, і Хацору, і Меґіддо, і Ґезеру.

16 (Фараон, царь Египта, напал на Гезер и захватил его. Он предал его огню, перебил всех хананеев в нём и отдал его в приданое своей дочери, жене Сулеймана.)

16 Фарао́н, єгипетський цар, прийшов і здобув Ґе́зер, та й спалив його огнем, а ханаане́янина, що сидів у місті, убив, і віддав його як ві́но для своєї дочки́, Соломонової жінки.

17 И Сулейман отстроил Гезер, построил Нижний Бет-Хорон,

17 І вибудував Соломон Ґезера, і Бет-Горона До́лішнього,

18 Баалат и Тадмор в пустыне, в своей земле,

18 і Баалата, і Тамара в пустині того кра́ю,

19 а также все города для хранения запасов и города для своих колесниц и коней. . Он построил всё, что ему хотелось построить в Иерусалиме, на Ливане и во всех землях, которыми он правил.

19 і всі міста на запа́си, що були Соломонові, і міста на колесни́ці, і міста на верхівців, і інші бажа́ння Соломонові, що бажав збудувати в Єрусалимі та на Ливані, та в усьому Кра́ї панува́ння його́.

20 Оставшихся в стране неисраильтян – потомков аморреев, хеттов, перизеев, иевусеев и хивеев, – которых исраильтяне не смогли полностью уничтожить, Сулейман использовал как рабскую силу, как это есть и до сегодняшнего дня.

20 Увесь народ, що позоста́вся з аморе́ян, хітте́ян та періззе́ян, хівве́ян та євусе́ян, що вони не з Ізраїлевих синів,

21

21 їхні сини́, що були позоста́влені по них у Кра́ю, яких Ізра́їлеві сини не могли ви́губити, — то взяв їх Соломон за поборо́вих працівникі́в, і так є аж до цього дня.

22 Но исраильтян Сулейман не обращал в рабов, они были его воинами, приближёнными, сановниками, военачальниками и начальниками его колесниц и колесничих.

22 А з Ізраїлевих синів Соломон не дав раба, бо вони — вояки́, і його раби, і провідники́ його́, і старші́ над трьома́, і провідники над його колесни́цями та його верхівці́.

23 Ещё они были главными начальниками его строительных работ – пятьсот пятьдесят начальников, которые распоряжались рабочими.

23 Оце приста́влені провідники́, що були над Соломоновою роботою, п'ятдесят і п'ять сотень, що правили наро́дом, який робив на праці.

24 После того как дочь фараона перебралась из Города Давуда во дворец, который построил для неё Сулейман, он построил Милло.

24 Тільки фарао́нова дочка́ вийшла з Давидового Міста до свого дому, якого збудував їй; тоді збудував він Мілло́.

25 Три раза в год Сулейман возносил всесожжения и жертвы примирения на жертвеннике, что построил для Вечного, возжигая благовония перед Вечным. Итак, он завершил строительство храма.

25 І прино́сив Соломон три ра́зи річно цілопа́лення та мирні жертви на же́ртівнику, що збудував Господе́ві, і кадив на тому, що перед Господнім лицем. І ви́кінчив він той дім.

26 Ещё царь Сулейман строил корабли в Эцион-Гевере, что рядом с Елатом в земле Эдома, на побережье Тростникового моря. .

26 І цар Соломон нароби́в кораблі́в в Ецйон-Ґевері, що при Елоті на бе́резі Червоного моря в едо́мському кра́ї.

27 А Хирам послал с кораблями своих слуг – моряков, знавших море, вместе с людьми Сулеймана.

27 І послав Хіра́м корабля́ми своїх рабів, морякі́в, що знають море, з рабами Соломоновими.

28 Они отплыли в Офир и привезли оттуда пятнадцать тысяч сто двадцать килограммов золота, которое и доставили царю Сулейману.

28 І прийшли вони до Офіру, і взяли́ звідти чотири сотні й двадцять тала́нтів золота, та й приве́зли до царя Соломона.

1.0x